Трубадур
«Трубадур» (виконується італійською мовою).
Кажуть, в Д. Верді одному з міланських кафе ось вже більше ста років зберігається пляшка вина. Вона була призначена тому з відвідувачів театру «Ла Скала», який коротко і ясно зможе переказати сюжет опери «Трубадур». На цій опері завжди аншлаг, а пляшку так ніхто і не отримав. Проте заплутане лібретто компенсується прекрасною музикою, яка з усією вердієвською пристрастю малює трагічні долі героїв і допомагає розгадати фатальну таємницю старої циганки, а також відчути кохання трубадура Манріко до прекрасної герцогині Леонори.
Вночі, біля родового замку ді Луна, начальник варти Феррандо розповідає охоронцям про події, які відбулись у графській родині п’ятнадцять років тому. У старого графа було двоє синів. Одного разу біля колиски молодшого побачили непрошену гостю – стару циганку та вигнали її геть. З тих пір немовля почало чахнути. Підозрюючи, що циганка напустила на дитину зле, граф звелів її спалити на вогнищі. Вирок було виконано, проте немовлятко викрала донька старої так вона помстилася графові за страту матері і зникла. А на попелищі було знайдено дитячі кістки. Незважаючи на це, старий граф не захотів вірити у загибель молодшого сина та заповідав старшому розшукати брата. Феррандо додає, що привід спаленої циганки з’являється біля замку. Марновірних слухачів охоплює страшенний жах.
Леонора розповідає повірниці Інес про своє кохання до трубадура, якого вона уперше побачила переможцем на лицарському турнірі. Потім трубадур знайшов її у цьому палаці. Тепер закохана Леонора чекає його знову. Однак першим з’являється граф ді Луна, який теж мріє про любов Леонори. Почувши пісню Манріко, він спочатку не впізнає у трубадурі старого ворога. Ревнощі ді Луна розпалює Леонора, яка у темряві приймає графа за Манріко та кидається у його обійми. Але, зрозумівши помилку, припадає до коханого. Тепер дуелі уникнути неможливо, і старі суперники оголюють зброю...
У циганському таборі, незважаючи на те, що до ранку далеко, працюють, співають, готуються зустріти новий день. Манріко, який ще не цілком видужав від поранення, слухає сповідь Азучени. Це саме та циганка, що викрала сина ді Луна, але в результаті страшної помилки кинула у вогнище власну дитину. А коли це трапилось, не захотіла позбавляти життя ще одного бідолаху, вигодувала його як сина та продовжує любити як рідного. Манріко приголомшений звісткою, що насправді він не син Азучени, а брат свого запеклого ворога. Не менше хвилює його звістка про те, що Леонора вирішила стати черницею. Адже їй переказали, що Манріко загинув від поранень на дуелі з графом ді Луна. Трубадур рушає у путь аби визволити Леонору та відновити справедливість.
Граф ді Луна з охороною таємно проникає до монастиря, де Леонора у супроводі вірної Інес готується прийняти чернецтво. Для неї світ не існує з тих пір, коли прийшла звістка про загибель Манріко. Ді Луна пропонує Леонорі інший вихід— одруження з ним. Але саме в цю мить у монастирі з’являється загін начолі з Манріко. Його шляхетний гнів та військова міць примушують суперників відступити. Щастя закоханих безмежне, проте боротьбу не закінчено.
У військовому таборі біля замку Кастеллор солдати графа ді Луна готуються до атаки. Ді Луна прагне перемоги насамперед тому, що його нагородою буде Леонора - зараз вона у руках ненависного Манріко.
Військові підводять до графа циганку, яка немовби заблукала поблизу табора і благає її відпустити. Але Феррандо впізнає у жінці ту злодійку, що викрала колись молодшого брата ді Луна. Тепер на неї чекає неминуча смерть.
Напередодні бою з військом ді Луна Манріко та Леонора готові побратися-ця щаслива мить надасть трубадурові ще більше сил та впевненості у його перемозі.
Раптово вірний Рюїц приносить у замок Кастеллор погану звістку для страти Азучени вже розпалено вогнище. Вона чекає на допомогу. Не гаючи часу, Манріко зі своїми прихильниками кидається у бій.
Військо Манріко зазнало тяжкої поразки, а сам він потрапив у полон, і тепер разом з Азученою знаходиться у в’язниці. Леонора залишилась вільною, але її розшукує ді Луна. Жінка намагається пробудити у графа милосердя, але марно. І трубадура і циганку буде страчено цього ж ранку.
Тоді Леонора вирішує зберегти життя Манріко ціною власного життя. Вона обіцяє віддатися ненависному ді Луна, але приймає повільнодіючу отруту. Граф дозволяє їй останнє побачення з Манріко, радіючи перемозі над гордовитою жінкою.
У в’язниці знівечена Азучена, яку переслідують передсмертні марення. Манріко намагається заспокоїти мати. Циганка засинає. У цей час до в’язниці приходить Леонора. Вона вважає, що здобула для коханого волю, але Манріко підозрює, якою ціною це могло статися. Таким чином покинути в’язницю він не погодиться ніколи. Переконати Манріко Леонора вже не може - отрута підступила до її серця.
Побачивши мертву Леонору на руках заклятого ворога, ді Луна наказує варті негайно стратити трубадура, винуватця усіх його поразок та невдач. Циганка отямлюється та коли бачить, що сталося з її сином, промовляє останні у житті слова: «Ти вбив рідного брата !».
