ПОПЕЛЮШКА
опера-фантазія на 4 дії
| Композитор | Жуль Массне |
| Диригент-постановник | Дмитро Морозов, заслужений діяч мистецтв України |
| Режисерка-постановниця | Жанна Чепела |
| Хормейстер-постановник | Олексій Чернікін, заслужений діяч мистецтв України |
| Хореографиня-постановниця | Олена Пуль |
| Художник-постановник | Олександр Лапін, заслужений артист України |
| Художник з освітлення | Світлана Змєєва |
| Розробник системи LED-освітлення костюмів і декорацій | Віталій Галиця |
| Художниця-дизайнерка зі створення мультимедійного контенту | Таїсія Пода |
Чи знайдеться у світі людина, котра не знала б історію про Попелюшку? Навряд чи… Як говорять, навіть якби такої оповіді не було, її варто було придумати! Бо вона манить, надихає, і навіть відчайдушним скептикам дарує дивні відчуття, від яких обертом іде голова, а звичайний день раптом спалахує тисячею яскравих кольорів. Одна з версій цієї історії, опера французького композитора Ж. Массне «Попелюшка», з’явилася і в афіші нашого театру. І будьте певні – чарівний світ нової вистави Схід Опера полонить вас одразу. Тільки глянеш на сцену – від фантазії постановників просто перехоплює подих! Але ось новий епізод – і нові каскади світла, вражаючих трюків! І ми з вами, полонені красою дійства, зможемо відчути доторк дива, повірити у силу власних мрій. А ще – переконатися у тому, що вишукане мереживо з ниточок долі сплітає рука Справедливості. І тому кожен обов’язково отримає те, що йому належить і на що він заслуговує. Воістину, як говорив один добрий чарівник, «дива треба робити власноруч». Варто лише довіритися своїм силам і залишити відчиненими десь в глибині власної душі потаємні двері, звідки зможе прийти на допомогу добра фея… Тихіше! Ось, здається, вже чути її кроки…
Головні герої
Попелюшка (Люсетта)
Ноемі
Декан Медичного Факультету
Фея
Доротея
Церемоніймейстер
Принц
Пандольф
Перший міністр
Мадам Де Ля Альтьєр, мачуха
Король
Зміст
Дія І
В будинку мадам де ля Альтьєр із самого ранку метушня – пані та її дочки готуються до королівського балу. Чоловік господині, Пандольф, на самоті розмірковує, нащо ж він одружився вдруге – від гордої графині немає життя ані йому самому, ані його донечці Люсетті, яку сьогодні знову образили, вирішивши залишити вдома. Колишній фермер не певен, чи стане він нарешті господарем у своєму домі? Тільки-но почувши, що йде дружина, Пандольф швиденько ховається.
Мадам де ля Альтьєр та дві падчерки Пандольфа, Ноемі та Доротея, чепуряться. Графиня впевнена, що її дочки зачарують Принца. Вони вимагають, щоб Пандольф негайно їхав супроводжувати їх на бал, не давши йому навіть можливості попрощатися зі своєю донькою та втішити її. Люсетта залишається сама. Вона не нарікає на свою долю, але на серці у неї важко – їй так хотілося бути у королівському палаці, танцювати, веселитися...
Потроху нею оволодіває сон. З’являється Фея – хрещена мати дівчини. Чарівниця скликає до себе духів, наказавши їм створити для Люсетти бальне вбрання. Прокинувшись, та не вірить власним очам – вона виглядає, наче справжня принцеса. Але рівно опівночі донька Пандольфа має повернутися додому, бо чари зникнуть…
Дія ІІ
Міністри та доктори умовляють Принца піти на бал – усіх бентежить його сумний настрій. А він мріє про справжнє кохання, про рідну душу, і тому хоче залишитися наодинці зі своїми фантазіями. Але Король непохитний: сьогодні на балу його син має обрати собі наречену. Принц неохоче підкоряється – та раптом серед пишного натовпу бачить її, чарівну незнайомку, в яку закохується з першого погляду. Захоплені одне одним, вони не помічають, як спливає час. Та Люсетта пам’ятає наказ Феї, і знаходить в собі сили залишити
Принца. Він у відчаї – чарівна незнайомка зникла.
Дія ІІІ
Страшно було Люсетті бігти самій через темне місто. І все ж таки їй вдалося встигнути додому раніше, ніж з балу повернулися домашні. Але ось біда – десь по дорозі дівчина загубила свою туфельку. І хіба тільки туфельку? Там, у королівському палаці, лишилося її серце… Повернувшись з балу, розлючені мадам з дочками сперечаються з Пандольфом щодо незнайомки, вимагаючи від нього визнати її нахабою, самозванкою, розпусницею. Графиня заявляє Люсетті – Принц сказав, що обманувся у своїх почуттях. Побачивши, як зблідла донька, Пандольф виганяє всіх з кімнати. Він вирішує залишити місто і повернутися з Люсеттою до рідної домівки. Фея бачить, як страждають у розлуці Принц і Люсетта. Обидва приходять до її чарівного лісу, щоб повернути свою любов, але чародійка робить так, щоб вони тільки чули одне одного. Та, зрештою, не витримавши їхнього відчаю, вона дарує їм можливість побачитися. Чи уві сні відбулася ця зустріч, чи в мріях? Невідомо… Але Принц знає тепер ім’я коханої, знає, кого йому шукати.
Дія ІV
Минув час відтоді, як батько знайшов Люсетту непритомною на березі річки. Вона довго знаходилася між життям і смертю. І весь час марила, згадуючи Принца, якого, як вважав Пандольф, ніколи не бачила. Але тепер, коли дівчина прийшла до тями, вона й сама не може зрозуміти – невже те, що гріло її серце, їй тільки примарилося? Надворі весна, дівчата кличуть Люсетту відкрити вікна й двері, щоб ніжний друг – квітень – зазирнув до неї. На вулиці натовп вітає королівський кортеж, і дівчина чує голос вісника, зі слів якого розуміє, що Принц шукає свою кохану, що їхня розлука розбила йому серце. Отже, все це не було маренням? Люсетта кличе свою хрещену мати, прохаючи дозволу знову побачити Принца. Принц у відчаї – одна лише чарівна туфелька залишилася йому від коханої. Здається, життя королівського нащадка ось-ось обірветься… Та раптом він бачить ту, за ким тужить його серце. Люсетта і Принц зустрілися – і тепер ніщо їх не розлучить.
